День незалежності Чорногорії

20 травня 2016 року з нагоди 10-ти річчя незалежності Чорногорії Почесне консульство Чорногорії в Україні проводило урочисті заходи.

В Храмі Святого Миколи Чудотворця при Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» відбувся молебень і покладання квітів до пам’ятної дошки «Київським політехнікам, які полягли за незалежність України» та до пам’ятника «Героям Небесної Сотні». Також відбулось покладання квітів до пам’ятника видатному чорногорському поету Петру Нєгошу.

В Культурному центрі Почесного консульства Чорногорії в Україні проходив урочистий прийом.  На заході були присутні Надзвичайний і Повноважний Посол Чорногорії в Україні Любомир Мішурович, Почесний консул України в Чорногорії Предраг Мілович, Почесний консул Чорногорії в Україні Станіслав Довгий,  Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич,  поет, перекладач, державний діяч, Герой України Іван Драч, поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч Дмитро Павличко, Директор департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України Андрій Сибіга, Керівник групи з міжпарламентських зв’язків з Чорногорією Андрій Шипко, Директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка, Академік НАН України Микола Жулинський, Директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України Ярослав Яцків, Ректор Національної школи суддів Микола Оніщук, народні депутати України, дипломати, діячі мистецтва і культури, та керівники вищих навчальних закладів і установ.

Народним артистом України Фемієм Мустафаєвим було виконано Гімн Чорногорії в оригіналі, а згодом у українському перекладі за авторством Дмитра Павличка на честь відкриття святкового зібрання.

Чорногоріє кохана,

Мати наша, майська зоре,

Ми сини твоїх бескидів

І твоїх чеснот опори.

Любимо вас, дужі гори,

Ваші проломи й розколи,

Бо кайданів рабства й страму

Не пізнали ви ніколи.

Доки ловченській ідеї

Наша єдність дає крила,

Буде горда, буде славна

Батьківщина наша мила.

Скаже морю й океану

Наша річка, скелі рвуща:

– Чорногорія – то воля,

То країна невмируща!

Надзвичайний і Повноважний Посол Чорногорії в Україні Любомир Мішурович зазначив, що для Чорногорії сьогоднішня дата є не тільки 10-літнім ювілеєм незалежності, але і 1000-літнім ювілеєм державності.  Починаючи з 2006  року Чорногорія веде дипломатичні стосунки з Україною. «За останні роки наші країни фокусувались на практичних аспектах двосторонніх відносин. Ми очікуємо, що надалі наші стосунки будуть розвиватись і покращуватись. Нам треба налагодити роботу не лише в економічній, а й в соціальній та інвестиційній сфері двосторонніх відносин», − наголосив Любомир Мішурович.

Керівник групи з міжпарламентських зв’язків з Чорногорією Андрій Шипко у своїй вітальній промові наголосив на високій культурі і духовності чорногорців підкріплюючи свої слова тим фактом, що на 650.000 населення Чорногорія налічує понад 650 монастирів.

Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич звернула увагу на схожість історичної долі обох країн у боротьбі за свою незалежність і висловила сподівання на подальший розвиток партнерських і дружніх стосунків між Україною та Чорногорією. На додаток Пані Міністр привітала з підписанням Протоколу про вступ Чорногорії до НАТО, пригадуючи як минулого року на святкуванні Дня Державності Чорногорії у Культурному центрі Чорногорії  точилися дебати щодо Чорногорії і Нато.

Почесний консул України в Чорногорії Предраг Мілович зачитав зворушливі слова, які написав з нагоди 10-ї річниці незалежності своєї країни:

«День незалежності Чорногорії

 Добрий день!

Вітаю всіх присутніх і завдячую, що знайшли час і особисто завітали вшанувати це свято.

Я дещо написав і присвятив це сьогоднішній події, і користуючись нагодою, хочу  поділитися з усіма вами.

Шановні гості, дорогі господарі.

День незалежності. День незалежності Чорногорії. День незалежності святкують всі держави світу. І малі, і великі. Великі – для того, щоб показати свою силу, могутність і вплив. Малі – для того, щоб звернути увагу на своє існування і гордо заявити, що вони знаходяться серед великих. Але гра з великими і серед великих дорого коштує. І за це платять малі. І платять дорого. Найчастіше життями своїх найкращих синів і дочок – про це свідчить історія. Ціна впізнанності, ціна відмінності, ціна справжнього, морального, соціального, культурно-історичного розвитку і особливостей. Залишитися незалежним, зберегти самобутність і одночасно стежити за сучасними тенденціями розвитку суспільства в цілому, для того щоб вижити на міжнародній сцені, водночас залишаючись її частиною і суб’єктом.

І ось так вже тисячу років невпинної боротьби за сучасне суспільство. І світ це визнав. Це існування. Статус держави. Цю невелику країну, кордони якої не змогли позначити на великих столах світових сил, оскільки на тих глобальних картах великих розмірів це була тільки крапка. Але ця крапка виявилась живою. Червоною. Кольору крові. Чи кольору троянди. Залежно від прихильності руки, яка рухалась в її напрямку.

І історія це запам’ятала. Всесвітні підручники з історії військових дій описували її битви як приклади військового героїзму і перемоги незламності духу над супротивниками, які в багато разів переважали в живій силі і зброї.

У підручниках з історії мистецтв описана її краса пером і пензлем захоплених іноземців, які віддавали їй належне і посилали захоплені листи своїм королям, царям і іншим державним та релігійним діячам про те, що такий народ повинен вижити і зберегти свою самобутність і державність. Все це підтверджувало наше духовне багатство, відображене в роботах видатних письменників і чудотвореннях наших Святих. Пам’ятники двом з цих гігантів ми поставили тут, в Києві. Щоб зробити ще яскравішим факел Вашої свободи, Вашої доброти і духовності.

Дякую Вам, брати українці за те, що Ви організували святкування нашого Дня незалежності. На своїй святій землі. Спасибі тобі, Станіславе за те, що ти є, за те, що ти – Українець, який захотів, щоб я став твоїм братом і надав мені можливість виступити на цьому святкуванні і відчути гордість за те, що я - Чорногорець, тут і сьогодні.

Слава Україні!

Хай на віки живе Чорногорія!»

Андрій Сибіга підкреслив щирість стосунків між Чорногорією і Україною про що свідчить чітка про-українська позиція у складні для України часи. Окремо директор департаменту консульської служби висловив подяку Предрагу Міловичу за його діяльність Почесного консула України в Чорногорії, якому неодноразово доводилось допомагати українцям, що потрапили у скрутне становище під час подорожі, або ж у щасливу мить пологів.

Дмитро Павличко у своїй вибуховій промові застеріг присутніх від вживання терміну «великий» і «малий» по відношенню до держав, оскільки всім однаково тяжко бути державним народом. Водночас, розповідаючи про історію перекладу Гімну Чорногорії, Дмитро Васильович виокремив ключові елементи у побудові держави що не знала рабства: опори на чесноти, єдність і силу ріки по відношенню до каменю і вільного океану. Вітаючи представників Чорногорії зі вступом у НАТО, який офіційно відбудеться після закінчення раунду формальностей, Герой України і «голос нації» розповів про свою зустріч з Президентом України у питанні НАТО, та обіцянку Петра Порошенка проведення референдуму.

Іван Драч у поетично нагадав присутнім про незламність чорногорського народу по відношенню до Наполеона. Ярослав Яцків зазначив, що свого стрімкого розвитку Чорногорія досягла завдяки гармонічного єднання духовного та наукового світів, а Микола Жулинський припустив, що Чорногорія все таки ближче до Бога завдяки своїм географічним особливостям.

Дмитро Дроздовський – головний редактор журналу Всесвіт відзвітував про плідну співпрацю з чорногорським науковцем і поетом Сретеном Перовичем – Президентом Дуклянської (чорногорської) академії наук і мистецтв, та підготовку видання присвяченого Чорногорії.

За головуванням Станіслава Довгого урочистості відбулися на найвищому рівні порозуміння і братських стосунків між Чорногорією і Україною. Представникам Чорногорії було приємно почути про ставлення української наукової еліти до їхньої країни і про системну роботу у популяризації чорногорської культури і філософії в Україні. Водночас українська сторона винесла орієнтири та чинники розвитку європейської держави.